Урок пам’яті, присвячений в’язням фашистських таборів в період Другої світової війни

Деталі
Категорія: Робота з гуртківцями
Опубліковано: Середа, 11 травня 2016, 17:48
Перегляди: 313
SDC1037120 квітня 2016 року гуртківці Київської обласної Малої академії наук учнівської молоді, учні 11 класу Боярської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1 підготували і провели урок на таку тему для учнів 9-10 класів. Проведення уроку зумовлене наближенням свята Перемоги над фашизмом і нацизмом. 
 
Вихованки гуртка Вікотрія Гущик та Марія Кандиболотська показали кадри із серії фільмів «Секрети війни». Учнів найбільше вразили кадри 5-ої серії «Таємниці Голокосту». Потім вони організували обговорення побаченого. Учні відповідали на питання:
-«Що і чому їх найбільше вразило?»
-«Чому не знайшлися в світі прогресивні сили, які б перешкодили здійсненню таких жахливих злочинів?»
Щоб підсилити враження учнів про події тих років Валерія Гоц виступила з дослідницьким міні-проектом про в’язня Олександра Шевчука, якого в 15 років вивезли до Німеччини на рабську працю. Про своє опалене війною дитинство він ділиться у своїх спогадах.
У вірші «Так було» він пише:
«Нас грузили як скотину
В товарні вагони,
Досі кров у жилах стине,
Як чую страшенні стогони…
Залишаю край свій рідний,
Бачу в крові ката,
Українонько, прощай,
Прощай мамо, тато!
Прощай село моє миле,
Хата білолиця,
Дитинство щасливе
І в ставку криниця.
Так було! Так було!
Щоб про це всі знали
Як німецькі окупанти
Людей в рабство гнали».
Три роки він перебував на непосильних для дитини роботах. Зранку до вечора в’язні розвантажували ешелони з вугіллям, лісом, шкідливими хімічними матеріалами. Працювали з 6-ти годин ранку до пізнього вечора. Роботи не припинялися під час проливних дощів, холоду. Ввечері після баланди із різким запахом кислої капусти, знесилені займали одні і ті ж місця на підлозі ледь-ледь притрушені соломою із сильним запахом хлорки. Такі сюжети відомі з кінофільмів та книг. Але усвідомити все, що робили з дітьми, зможе лише той хто виніс усе на собі, бачив своїми очима, як це відбувалося. Доля підносила неповнолітньому юнакові важкі випробування. Та він їх переборов, повернувся на Батьківщину, здобув освіту, мав власну родину, нагороди за працю.
 
І знову бесіда:
-«Що допомогло юнакові вистояти, прожити гідне життя?»
У відповідь почули від учнів:
- «Він вмів працювати, виконувати важку роботу, не жаліти себе, а переборювати труднощі.»
- «Олександр не боявся ризикувати, щоб змінити свою долю.»
- «Він вмів дружити, пам’ятав добро, сам ділився останньою крихтою хліба з товаришами.»
Книгу спогадів «Дорогою долі» О. Шевчук закликає людей жити в мирі, злагоді , дружбі. Це те, що необхідне кожному з нас.
 
Наостанок Владислава Чичирко розповіла про учасника АТО, жителя міста Миколу Мар’яновича. Він майданівець 2004 року,  активний учасник майдану Гідності 2013 року. В 2014 році став добровольцем зенітно-ракетного взвод 2 танкового батальйону. Служив біля Волновахи. Був у полоні з 5 січня - 50 днів. Полонених тримали в підвалі, допитували, знущались. Після повернення з полону повернувся знову в АТО. В листопаді 2015 року – демобілізувався.
 
Урок закінчився роздумами про те, що погано знаючи, або забуваючи уроки історії ми знову переживаємо важкі часи. Наша країна веде війну з ворогом-сусідом. Влада закінчила свою розповідь словами:
«Моліться, люди України,
За тих, хто на передовій.
Моліться за чужого сина,
Щоб вас потішив свій.
Ті хлопці нам не є чужими,
Бо нашу волю бережуть».
 
Керівник гуртка Галина Олександрівна Берендя зазначила, що кожен з нас на своєму місці повинен робити добросовісно свою справу, робити посильний вклад у боротьбу за незалежність України.