con tel   (045) 637-20-29
con address 09108 , Київська область, м. Біла Церква, вул. Гризодубової, 84 а
   

Софія Федорівна Русова

Деталі
Софія РусоваСофія Федорівна Русова народилася 18 лютого 1856 р. у французько-шведській родині. З 9 років мешкала в Києві, де закінчила Фундуклеївську гімназію і увійшла в українське патріотичне середовище Лисенків-Старицьких. У свої 16 років Софія стала членом Старої Громади.
 
Кінець 1880-х – початок 1890-х років сім’я Русових прожила в Харкові. Тут Софію Федорівну захопила робота в Харківському товаристві поширення в народі грамотності. Головною ідеєю виступу Софії Федорівни на загальних зборах товариства була думка про те, що народний читач конче потребує літератури, яка була б йому доступною і за формою викладу, й за ціною. Пропозиція Софії Федорівни зустріла цілковиту підтримку, й невдозі в товаристві було створено спеціальний видавничий комітет, а вона сама стала першим його секретарем.  Пізніше Софія Федорівна також співпрацювала з Київським товариством грамотності та петербурзьким Благодійним товариством для видання загальнокорисних і дешевих книжок.
 
У 1902 р. Русови оселяються в Санкт-Петербурзі. Тут Софія Федорівна стає не лише свідком, а й безпосереднім учасником активізації громадського руху, спричиненої подіями 1905–1906 рр. Зокрема, разом із В. І. Чарнолуським, М. В. Чеховим, Г. А. Фальборком та іншими російськими прогресивними освітніми діячами вона бере участь у створенні Всеросійської спілки вчителів і діячів народної освіти, входить до складу його Центрального бюро, а також очолює національну комісію цієї громадської організації. Завдяки ініціативі С. Ф. Русової під керівництвом Б. Д. Грінченка в умовах відсутності рідномовної школи було вперше здійснено спробу об’єднати освітян Наддніпрянщини, котрі вболівали за розвиток національної культури та освіти українського народу, в загальну спілку. 
 
Незважаючи на те, що після подій 1905–1906 рр. з'явилася можливість вільніше висвітлювати педагогічні проблеми на шпальтах уже наявної періодики, серед українських освітян визріває думка започаткувати власний педагогічний орган. Організаційно ініціатором створення в 1910 р. у Києві журналу „Світло” став Г. П. Шерстюк, а найближчими його помічниками були С. Ф. Черкасенко та С. Ф. Русова. Після приходу до влади більшовицького уряду Русова усвідомлює, що розвиток України повертає в інше русло. Зневірившись у можливостях національного відродження, вона емігрує до Чехословаччини. З болем у серці звертається 65-річна Русова: "Прощай, рідна, дорога Україно. Кидаю тебе з одним палким бажанням усі свої старі сили віддати на визволення Твого народу, щоб знову пишалася Ти й волею, і наукою, і багатством".
 
За роки еміграції у видавництвах і  періодичних виданнях Ляйпціга, Праги, Подєбрадів, Філадельфії, Варшави, Парижа, Львова, Коломиї, Ужгорода, Мукачева, Чернівців побачили світ 165 її друкованих праць. Серед них підручники „Географія. II. Західна Європа”, „Географія. III. Позаєвропейські країни” (обидві – 1922 р.), „Курс французької мови для студентів Української Господарської Академії в Подєбрадах” (1923), „Дидактика” (1925 р.), книжки „Нова школа соціального виховання” (1924), „Теорія і практика дошкільного виховання” (1924), „Нові методи дошкільного виховання” (1927) та ін.
 
У долі багатьох вигнанців з України велику роль відіграв притулок для дітей українців-емігрантів, у створенні якого в 1924–1925 рр. найактивнішу участь взяла С. Ф. Русова і який вона очолювала впродовж п'яти років. Як свідчить опублікований у пресі звіт Софії Федорівни про діяльність цієї установи, метою її створення було не лише врятувати дітей від фізичного вимирання, а й допомогти їм у чужому оточенні не забути рідну мову, зберегти національну ідентичність, дати поняття про ту далеку Батьківіщину, якої більшість із них уже не знала. Пізніше Софія Федорівна консультувала педагогів Української народної школи, яку було відкрито в 1936 р. при цьому дитячому притулку, а також як опікунка всіляко допомагала роботі Української реальної гімназії. Здобутки та нагальні проблеми української педагогіки неодноразово були темами виступів С. Ф. Русової на різних міжнародних форумах, серед яких були, зокрема, педагогічні конгреси у Римі (1923) та Женеві (1929), з'їзд „Через школу – до миру” в Празі (1927) та ін. 
 
Смерть 5 лютого 1940 р. обірвала життя цієї невтомної діячки, що знайшла свій вічний спочинок на празькому Ольшанському цвинтарі. Вшановуючи внесок С. Ф. Русової у розвиток педагогічної науки та її роль у створенні національної системи освіти, МОН України запровадило у 2005 р. нагрудний знак „Софія Русова”, яким нагороджуються наукові, науково-педагогічні і педагогічні працівники за значні особисті успіхи у галузі дошкільної і позашкільної освіти.
 
   

Реєстрація учасників МАН  

reestr

   

Підготовчі курси  

Distant 2

   

123

   

link logo nau

   

Фотогалерея  

   

Регіональні сайти  

map

   

123456789

   
© ALLROUNDER