Паришкура Валентина Вікторіівна

Деталі
Категорія: Педагоги
Опубліковано: Понеділок, 31 серпня 2015, 06:59
Перегляди: 362

                                             parushkyra      Дитина – вище творіння Природи і Космосу і несе в собі їхні риси – могутність і безмежність

  Амонашвілі

Зорі…Далекі і таємничі… Ще з дитинства вабили вони допитливе дівча…Пройшли роки, але допитливість і прагнення розкрити таємниці Всесвіту зробили свою справу, тому питання з вибором професії для Паришкури Валентини Вікторівни не поставало. Їй завжди щастило на справжніх талановитих педагогів, тому ще з дитинства твердо вирішила стати вчителькою.

Сьогодні Валентина Вікторівна – мудрий наставник,  досвідчений педагог, чуйна й доброзичлива, інтелігентна і ерудована, енергійна і щира людина. Вона прагне виростити вільного, самостійного, відповідального, критично мислячого і щасливого громадянина. Вчитель працює на завтрашній день.

«Гарний учитель – це, насамперед, людина, яка любить дітей, знаходить радість у спілкуванні з ними, вірить у те, що кожна дитина може стати доброю людиною, вміє дружити з дітьми, бере близько до серця радощі і прикрощі, знає душу дитини, ніколи не забуває, що й сам був дитиною»,- вважав  Василь Сухомлинський. Саме ці слова чудового педагога є для Валентини Вікторівни дороговказом у роботі з дітьми.

Основна відмінність  «нової» школи полягає в тому, що з’явилася велика кількість інформаційних, мережевих технологій, які просто необхідно застосовувати в освітньому процесі. Вона є щирим і неодмінним помічником, знавцем власної справи, її методика викладання базується на застосуванні інформаційно-комунікаційних технологій, впровадженні інтерактивної моделі процесів і явищ, комп’ютерних експериментів, презентацій, електронних освітніх ресурсів. Час не стоїть на місці і вимагає від вчителя самовдосконалення. Педагог старанно готується до навчальних занять і позакласних заходів, використовує різноманітні інноваційні прийоми, які дають змогу на належному рівні розвивати розумову діяльність учнів. Учитель вдало використовує нетрадиційні форми проведення уроків, широко впроваджує нові освітні технології.

Валентина Вікторівна віддається своїй професії, щоб працювати, не розраховуючи на швидкі успіхи чи особливі нагороди. Винагорода - це її справа, це очі і серця її вихованців. Любов’ю і довірою світяться очі дітей, коли вчителька заходить до класу. Спокійна, врівноважена,чітка мова, лагідна посмішка, повага до дітей. Своїх учнів вчитель навчає бути не тільки науковцями, а насамперед людьми, спонукає до саморозвитку власним прикладом, бо ж і сама ніколи не зупиняється у творчих шуканнях.

Багато сил, творчої енергії вчителька віддає роботі з обдарованими дітьми. Її учні щороку стають переможцями і призерами ІІ етапу Всеукраїнської учнівської олімпіади з фізики, інформатики та астрономії, та й сама вони була лауреатом конкурсу «Вчитель року».

Багато випускників школи пам’ятають її як учителя і товариша водночас. Як учитель – досвідчений наставник, як старший товариш – близька надійна людина, якій можна відкрити душу, довірити всі юнацькі таємниці та знайти цілковите розуміння. Недаремно 5 вихованців педагога обрали шлях свого наставника.

Джерело наснаги Валентини Вікторівни – безмежна любов до своєї роботи й учнів. Саме це почуття спонукає до постійних творчих шукань, породжує нові задуми. Фахівець високої кваліфікації, майстер педагогіки, якому до  снаги розв’язання  складних освітніх  завдань, робота  в інноваційному режимі та стані експериментального пошуку.

Валентина Вікторівна - той педагог, якого потребує сучасність. Адже , визначивши для себе одним із пріоритетних напрямків роботи організацію науково-дослідної діяльності учнів профільної школи ,залучає до науково-дослідної діяльності у межах МАН старшокласників, уміло інтегрувавши процес з підготовкою учнів до участі у Всеукраїнських учнівських олімпіадах, що забезпечило досягнення високих освітніх результатів.  

Учителю притаманний свій самобутній стиль  та висока технологічна майстерність, мобільність та  інноваційність.  

І тепер, бачачи  вогнища, розкладені   на шляху життя, вчитель прагне, зігрівшись їх теплом, зберегти відвойоване у темряви незнання  світло і обов’язково примножити його, додавши горіння власного серця.

А попереду - нові учні та нові обрії, бо не згасають творчий запал та допитливість науковця, удосконалюється професіоналізм  та збагачується досвід.